Розробка проектів нормативів гранично-допустимих скидів (ГДС)

Відповідно до Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465:

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини – показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами в поверхневі води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об’єкта. Величини ГДС речовин встановлюються в грамах на годину (г/год).

ГДС встановлюється з урахуванням гранично допустимих концентрацій (ГДК) в місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водного об’єкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води в певний водний об’єкт.

Основні категорії зворотних вод для яких встановлюються величини ГДС:

  1. стічні води – господарсько-побутові, промислові (включаючи виробничі, теплообмінні, шахтні, кар’єрні та ін.), виробничо-побутові (у населених пунктах – міські), з рибогосподарських ставків, тваринницьких ферм;
  2.  дренажні води;
  3. скидні води.

Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об’єкти, визначається нормативами граничнодопустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин.

Допустима норма для кожної шкідливої речовини у таких скидах встанов-люється проектами ГДС і залежить від багатьох параметрів, сюди враховують об’єм і характеристику водойми, характер водокористування і перелік шкідливих речовин, рівень їх фонової концентрації у водоймі тощо. При цьому, якщо в один і той самий водний об’єкт здійснюють скиди одразу кілька підприємств, то норматив ГДС для кожного з них пропорційно зменшується.

Місце скидання стічних вод повинне знаходитися нижче межі населеного пункту за течією водотоку на відстані, яка виключає вплив згінно- нагінних явищ. Щоб унеможливити потрапляння забруднюючих речовин зі стічними вода у підземні водні об’єкти та не викликати отруєння людей та худоби, що споживає воду з криниць та свердловин.

Для контролю за якістю і кількістю скинутих забруднюючих речовин встановлюється контрольний створ (КС), у якому мають дотримуватися санітарно-гігієнічний та рибогосподарський нормативи якості води. Розташування контрольного створу визначається залежно від конкретних умов, але не нижче 500 метрів від місця скидання зворотних вод на ділянках водних об’єктів, які використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб, на відстані одного кілометра вище від найближчого за течією пункту водокористування, а на водоймах акваторії  в радіусі одного кілометра – від пункту водокористування.

Водокористувачі здійснюють контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об’єкти зворотних вод і забруднюючих речовин. Вміст забруднюючих речовин у зворотних водах, скидання яких нормується, визначається регулярно (не менш як один раз на квартал) водокористувачами за допомогою інструментально-лабораторних вимірювань.

Водокористувачі повинні забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані їх об’єкти і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів, сировини та відходів виробництва.

Скидання зворотних вод у водні об’єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування.

Забороняється скидання у водні об’єкти, на поверхню льодового покриву та водозбору. Забороняється скидання пульпи, концентрованих кубових залишків, шламів, інших технологічних і побутових твердих відходів у каналізаційні мережі.

Компанія «Centеr ltd» для недопущення отримання відмов в щодо дозволів на спеціальне водокористування, помилок в нормативних розрахунках водокористування і водовідведення, пропонує професійну підготовку проектів ГДС. Наші фахівці мають великий успішний досвід розробки ГДС та отримання дозволів на спеціальне водокористування у різних галузях промисловості.